Навчання англійської мови на початковому етапі

Навчання англійської мови на початковому етапі.

            Все нове цікаве дітям. Навіть вчитель, який прийшов на урок і поведе їх чарівною стежкою знань по Країні англійської мови. І від того, якою буде ця стежина знань залежать майбутні знання учня. Чи стане англійська мова його улюбленим предметом, чи стане він із задоволенням розповідати батькам про свої подорожі в цю країну знань, чи буде він із нетерпінням чекати кожного уроку англійської. І все це залежить саме від нас, вчителів.

            Кожен вчитель переступивши поріг класу і заглянувши в допитливі очі учнів повинен :

1) сподобатися учням;

2) зацікавити їх;

3) вмотивувати їм необхідність і значущість володіння англійською мовою в сучасному світі.

Ми повинні забезпечити наступність навчання іноземною мовою в усьому курсі середньої школи, сформувати базові навички і вміння необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції. Здійснити формування навичок і вмінь для спілкування в усній і писемній формах у межах сфер і ситуацій визначених програмою у відповідності до вікових особливостей учнів. Домінуючими є репродуктивні види діяльності. Вчити виконувати творчі нескладні завдання.

            Працюючи на будь-якому віковому етапі кожен педагог повинен не забувати основні принципи системи навчання:

 -  Принцип комунікативної спрямованості навчання.(практичне оволодіння мовою)

 -  принцип ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу.(мовленнєва ситуація в межах теми уроку)

  -   принцип домінуючої ролі вправ, організація тренувальної діяльності: фонетичні, граматичні, лексичні вправи.

   - принцип урахування особливостей рідної мови (чому нам важко працювати, коли в учнів є «білі плями» з рідної мови).

    - принцип свідомості навчання ( розуміння учнями де і коли використовувати вивчену лексику, той чи інший граматичний час. Мотивування теми)

    - принцип урахування вікових особливостей (правильний підбір  методичних підходів та змісту навчання. «Думати розумом дітей»)

   -  принцип взаємопов’язаного навчання (всіх видів мовленнєвої діяльності, щоб не було усного  випереджування. В усьому має бути гармонія.)

                        Вчитель повинен навчити читати, писати, говорити . А для цього необхідно ретельно готуватися до кожної зустрічі з учнями. Бачити на уроці очі кожного, помічати їх труднощі, підтримувати кожен успіх учня. Вчити учнів працювати головою, руками, очами, щоб вони хотіли чути, бачити, розуміти вас. Намагатися розвивати зорову пам’ять, мислення, творчу уяву.

         Провідною метою вправ є практична – формування в  учнів англомовних мовленнєвих навичок і вмінь. Одночасно кожна вправа спрямована а) на розвиток дрібної мускулатури рук, залучати до наклеювання, розфарбовування, складання, б) на оволодіння елементами графічної  грамоти, в) на розвиток артикуляційного апарату, фонетичний слух. Основною метою підбору вправ має бути :

-         формування вимовних навичок;

-         формування граматичних навичок;

-         формування навичок техніки читання на рівні ізольованих слів

-         формування навичок техніки письма на рівні ізольованих літер, слів

-         формування вмінь читання на рівні речень, тексту

-         формування вмінь аудіювання

-         формування вмінь говоріння.

              Основним   завданням навчання читання на початковому етапі виступає формування навичок ТЧ та розвиток умінь повно й точно розуміти зміст прочитаного. Кінцевим результатом формування навичок ТЧ є знання букв алфавіту, швидке й точне встановлення буквено-звукових відповідностей, правильне озвучування графічних одиниць та співвіднесення їх із значенням, читання цілими сінтагмами, прогнозування мовного матеріалу. Виразне читання у природному темпі  з правильним наголосом та інтонацією.

               У вирішенні цих задач допомагає робота з набірним полотном, іншими словами з розрізними літерами англійського алфавіту. Як же розпочати таку роботу? Перш за все потрібно встановити тісний контакт з батьками. Вони допоможуть учням виготовити  літери . Букви повинні бути маленькі друковані, на картоні розміром - 4 см. на 8 см. Їх можна писати кольоровим маркером, або друкувати, .кожної літери по 3 штуки. Голосні – червоні, приголосні – сині або зелені.

                      Спочатку учнів треба навчити  викладати літери на парті, столі. В першому ряду – голосні, далі – приголосні. З часом діти почнуть запам’ятовувати розташування літер, не обов’язково розкладувати за алфавітом. Перед початком кожного уроку букви мають бути розкладені на парті. В учнів формується наукова організація праці. Навіть оцінка ставиться за швидке  і правильне викладання літер. За допомогою такого  типа роботи легко пояснити правила читання, письма, зняти труднощі написання слів за їх звучанням. Наприклад, слово « school»   вимовляємо и чуємо 4 звука, а пишемо 6 літер, тобто викладаємо 6 літер. Так учні запам’ятовують правильне написання слова. Спочатку починаємо з буквосполучень, потім коротких слів, словосполучень. І навіть доходимо до речень. При поясненні  порядку слів в англійському реченні.

Тут на допомогу приходить ще й колір. Наприклад, закінчення - e(s) – червоним, дієслова is, are, am-синім.

         Кольорові фігурки - це підмет, присудок. Ознайомити учнів з категорією минулого часу можна за таким завданням: Складіть речення   I like apples. А тепер скажіть що вчора це було. І учні викладають речення: І liked apples. Або множина іменників: cat – cats; man – men; apple – apples; Наприклад, чому при виникненні дієслова  does  в питальних, заперечних реченнях зникає закінчення –es  в дієсловах і аналогічно закінчення – еd в правильних дієсловах минулого часу, коли з’являється did .

                   Діти із задоволенням моделюють слова. Вчаться швидко працювати, аналізувати, розуміти правила написання і вживання граматичних категорій часу.

 Вони отримують знання  про граматичні категорії, а головне позбавляються мовних труднощів оволодіння мовою. Дітям подобаються чарівні перетворення , вони починають працювати з великим ступенем свідомості. На кожному уроці за невеликий проміжок часу можна перевірити знання учнів  з лексики по будь якій темі, провести усний словниковий диктант, само перевірити себе. Вчитель може проводити різні види вправ як лексичних так і граматичних.

                Учні швидко и грамотно починають читати, писати. Навички письма закріплюються практично, спрацьовує зорова пам’ять. Така робота сприяє  розвитку самоконтролю. Але тільки системне використання прогнозує позитивний результат. Навички відпрацьовуються до автоматизма.

               Опанування  будь якою мовою – процес тривалий у часі, який вимагає дозування при засвоєнні матеріалу, а також управління процесом засвоєння. Іншими словами, учні вивчають мову поступово, крок за кроком, відшліфовуючи знання, навички, вміння. Вчитель має знати, що складність і труднощі матеріалу мають різну психологічну природу.

                 Складність матеріалу – це об’єктивне явище, що визначається кількістю і характером дій, які повинен виконати учень при засвоєнні тієї чи іншої мовної одиниці.

               Труднощі – це категорія  суб’єктивна, яка залежить від індивідуальних знань і вмінь учня. При цьому вчитель має прогнозувати труднощі, які можуть виникнути, спостерігати, щоб розпізнати ті моменти, які найчастіше викликають труднощі у школярів і призводять до помилкових дій.  При використанні набірного полотна, учні вчаться швидко виправляти помилки, фіксувати зони помилкової дії, в них формується механізм самоконтролю, виділення об’єкта , в якому допущена помилка. Якщо йдеться про словникову одиницю, то в першу чергу увага звертається на коректність або некоректність смислового співвідношення, її адекватність комунікативній задачі. На цьому етапі можуть виникнути труднощі з неправильним вживанням слова.

            А при правильному розвитку самоконтролю, спираючись на свідомий аналіз, досить швидко  учень згадує необхідне слово. Якщо помилка виникає при граматичному оформленні вислову, то учень повинен звернути увагу на синтаксис речення, на те, чи правильно він оформив  слова морфологічно. Якщо ж в завданні передбачена опора на вивчене раніше, тоді учень знаходить зразки в довготривалій пам’яті, переводить їх в оперативну, і , таким чином, порівнює. Кінцевим ланцюгом всієї системи контролю є внесення корекції в навчальну діяльність і отримання інформації про те, чи навчилися учні правильно виконувати дії, в яких раніше припускалися помилок.